Твір «Undula», який приписують відомому польському письменнику Бруно Шульцу з Дрогобича, уперше став доступним французькою мовою. Переклад підготував письменник, есеїст і дослідник творчості польських авторів Шарль Ґаратинський. Французька публікація вийшла 4 листопада 2026 року у № 254 літературного журналу En attendant Nadeau.
Історія цього тексту безпосередньо пов’язана з Бориславом, Дрогобиччиною та Львовом. Вперше «Undula» надрукували 15 січня 1922 року в часописі Świt, який видавали для працівників нафтової промисловості Борислава. Твір з’явився під псевдонімом Марцелі Верон — за одинадцять років до виходу дебютної збірки Бруно Шульца «Цинамонові крамниці».
Примірник часопису, в якому опублікували оповідання, зберігся у фондах Наукової бібліотеки імені Василя Стефаника у Львові. Саме там текст знайшла дослідниця Леся Хомич. У 2019 році «Undula» перевидали в Польщі у виданні Schulz/Forum за редакцією Пйотра Сіткієвича. На основі цієї публікації Шарль Ґаратинський і підготував французький переклад.
В ексклюзивному коментарі для ДрогМедіа перекладач розповів, чому зацікавився цим твором, як оцінює докази авторства Шульца та яке значення ця знахідка має для Борислава і Дрогобича.
Чому Шарль Ґаратинський вирішив перекласти «Undula»
За словами перекладача, він знав, що оповідання вже виходило італійською, фінською та іншими мовами, однак дивувався, чому воно досі залишається недоступним франкомовним читачам.
Інтерес до творчості Бруно Шульца має для нього й особисту історію. Шарль Ґаратинський виріс із матір’ю-полькою, яка захоплювалася творчістю Вітольда Ґомбровича, Станіслава Ігнація Віткевича та Бруно Шульца. Ще до вивчення польської мови він хотів прочитати всі твори Шульца французькою.
«Видання, що вийшло у Denoël на початку століття, мало зібрати всі його тексти, але «Undula», віднайдена 2019 року, ніяк не могла туди ввійти. Я хотів заповнити цю прогалину», — пояснив перекладач.
Він також зізнався, що до роботи над оповіданням спонукало відчуття, яке добре знайоме йому як автору художньої прози. У тексті Шульца Ґаратинський побачив початківця, який ще шукає власний літературний голос.
«Я пишу художню прозу і дуже добре пам’ятаю своє перше оповідання, його незграбність, відчуття, що ти ще не зовсім маєш на це право. Щось із цього стану я знайшов у Шульца, якого вважаю одним зі своїх учителів. Мене зворушило бачити, як великий письменник іще шукає свій голос», — поділився він.
Особливо складною для перекладу виявилася остання частина твору. За словами Ґаратинського, найбільше праці вимагав епізод, у якому хворий чоловік ховає свій біль під периною і звертається до нього, наче до сина.
Чи справді «Undula» написав Бруно Шульц
Авторство оповідання залишається предметом дослідницьких дискусій. Жодного документа, який безпосередньо пов’язував би псевдонім Марцелі Верон із Бруно Шульцом, поки не знайшли. Водночас існує низка непрямих свідчень, які вказують на польського письменника.
Шарль Ґаратинський вважає ці аргументи переконливими. Насамперед звертає увагу на ім’я головної героїні — Ундула. Воно вже з’являлося у графічних роботах Шульца із циклу «Книга ідолопоклонства», а в 1934 році було використане в одній із його гравюр, опублікованій у часописі Sygnały.
Є й інші характерні збіги. В оповіданні фігурують служниця Аделя, таргани та Деміург — образи й персонажі, які згодом з’явилися у відомих творах Шульца. Крім того, ще в березні 1921 року часопис Świt анонсував виставку його гравюр у Бориславі.
Перекладач звертає увагу і на можливі причини використання псевдоніма. «Undula» має виразні мазохістські мотиви. Сам Шульц пізніше в одному з інтерв’ю говорив, що соромився б написати мазохістський твір.
Ще одним можливим поясненням є родинні обставини. Старший брат письменника Ізидор Шульц був керівним працівником нафтової галузі й, імовірно, фінансово підтримував часопис Świt. На думку Ґаратинського, він навряд чи хотів би бачити прізвище родини під публікацією такого змісту.
«У строгому сенсі доказів немає, адже жоден документ не пов’язує Марцелі Верона з Шульцом. Натомість є сукупність непрямих свідчень, яка видається мені дуже переконливою», — зазначив перекладач.
Він визнає, що певна невизначеність залишатиметься, адже значна частина документів про життя і творчість письменника були втрачені під час Другої світової війни. Польська критика вважає авторство Шульца встановленим, тоді як японський дослідник Аріко Като розглядає його як припущення.
Сам Ґаратинський схиляється до першої позиції, хоча не виключає, що нові знахідки можуть змінити нинішні висновки.
«Undula» як перший крок до «Цинамонових крамниць»
Якщо авторство Бруно Шульца підтвердиться, «Undula» можна буде вважати його першим опублікованим твором — за одинадцять років до виходу «Цинамонових крамниць».
На думку перекладача, оповідання цікаве передусім тим, що дозволяє побачити зародження образів і художніх прийомів, які згодом стали впізнаваними рисами літератури Шульца.
Тут уже є Аделя, таргани та Деміург — слово, яке письменник пізніше використає у «Трактаті про манекени». Простежується і характерне ставлення до жіночого образу. Ім’я Ундули не випадкове: саме так звали постать із гравюр Шульца, перед якою чоловіки стоять на колінах.
Водночас «Undula» помітно відрізняється від зрілої прози письменника. У тексті ще відчутні декадентські літературні впливи початку XX століття, а стиль місцями нерівний.
«Текст нерівний. У ньому ще відчутний декаданс 1900-х років, а прикметники ходять парами: «білуваті й м’які», «сліпий і глухий». Оповідач тут — дорослий чоловік, замкнений у чотирьох стінах, а не хлопчик із «Крамниць». Майже кумедно спостерігати ці одержимості в зародку, знаючи вже, яким шедевром вони стануть», — ділиться враженнями Ґаратинський.
У творі реальність поступово переплітається з хворобливими видіннями та уявою оповідача. Чоловік місяцями лежить у ліжку, спостерігає за тарганами, тінями та сплячою Ундулою. Ці образи вже нагадують характерний для Шульца спосіб перетворювати звичайні побутові сцени на фантастичний і тривожний світ.
«Цією історією ми завдячуємо саме їхньому краю»
Окремо Шарль Ґаратинський звернувся до мешканців Борислава та Дрогобича, наголосивши, що відкриття «Undula» стало можливим завдяки збереженій культурній спадщині регіону.
«Насамперед хочу нагадати, що цією історією ми завдячуємо саме їхньому краю. Леся Хомич знайшла текст, переглядаючи комплект часопису Świt, а Бібліотека імені Василя Стефаника у Львові зберігала його майже сто років», — зазначив перекладач.
Він також наголосив на багатокультурному контексті творчості Шульца. Письменник був євреєм, писав польською мовою, народився у Дрогобичі за часів Австро-Угорщини та загинув у рідному місті в 1942 році.
Коли «Undula» вперше побачила світ, Борислав був частиною Польщі. Сьогодні це українське місто, а історія твору стала частиною спільної культурної спадщини, яка виходить за межі сучасних державних кордонів.
Ґаратинський вважає, що ця історія особливо важлива в умовах повномасштабної війни Росії проти України. Він нагадав, що, за даними Міністерства культури України, наприкінці вересня було зафіксовано 917 пошкоджених або зруйнованих бібліотек.
««Undula» дійшла до нас лише завдяки українському фонду, що вцілів, і перекладати її французькою, коли Україна захищається від Росії, аж ніяк не нейтральний жест», — зазначив він.
На його переконання, література може підтримувати зв’язок між Францією, Польщею та Україною, адже культури не знають кордонів так, як держави. Водночас перекладач висловив побажання, щоб мешканці Борислава й Дрогобича самі прочитали оповідання, яке було надруковане в їхньому краї понад століття тому.
Від Борислава до французьких читачів
До французького перекладу «Undula» вже виходила італійською, англійською, іспанською, нідерландською, сербською та фінською мовами. Публікація у En attendant Nadeau стала ще одним етапом міжнародного поширення твору.
Переклад супроводжується авторською передмовою Шарля Ґаратинського, у якій він розповідає про історію знахідки, дискусії щодо авторства та роботу над текстом.
Шарль Ґаратинський — письменник, есеїст і перекладач із польської мови. У грудні 2025 року у Варшаві він отримав премію «Письменник польської діаспори року» в категорії прози, яку присуджує Польська академія соціальних і гуманітарних наук. Його дослідження творчості Бруно Шульца, Вітольда Ґомбровича та Станіслава Ігнація Віткевича представляли на міжнародних наукових конференціях у Франції, Туреччині та Бельгії. Публікації автора виходили, зокрема, у французьких літературних виданнях En attendant Nadeau та La Revue des Deux Mondes.
Французький переклад «Undula» доступний на сайті журналу En attendant Nadeau.
Віра ЧОПИК
На фото: робота Бруно Шульца «Ундуля йде в ніч».
Читайте також: У Дрогобичі проведуть фестиваль «Друга осінь ’26». ПРОГРАМА
