Олександр Огарков двічі залишав Луганщину через російську агресію. Після першого вимушеного переїзду у 2014 році він придбав господарство у селі Літиня на Дрогобиччині, а після повномасштабного вторгнення оселився тут уже остаточно. Разом із ним із тимчасово окупованої території виїхали всі працівники підприємства. Сьогодні на Дрогобиччині фермер продовжує розвивати аграрний бізнес.
Джерело: Укрінформ
Від будівництва — до фермерства
Підприємницький шлях Олександра Огаркова розпочався ще наприкінці радянської доби. За освітою він інженер-електронік, однак у Сіверськодонецьку створив будівельне підприємство, яке працювало на великих промислових об’єктах, зокрема Лисичанському нафтопереробному заводі та Сіверськодонецькому «Азоті».
«Печатка мого першого підприємства була зі штампом СССР», — пригадує фермер.
Згодом через борги за виконані будівельні роботи Огарков отримав розрахунок продукцією, придбав млин і почав виробляти борошно. Саме так поступово з’явилося сільськогосподарське підприємство. Коли селяни почали пропонувати йому в оренду свої земельні паї, вирішив спробувати себе й у фермерстві.
Вирощували пшеницю, соняшник, кукурудзу, ячмінь, займалися тваринництвом. Частину врожаю експортували, частину переробляли на корми.
«Земля якось сама підказувала йому, що й як треба робити», — так описує видання перехід підприємця до аграрної справи.
Два переїзди через війну
У 2014 році через проросійські настрої та загрозу для себе й близьких Олександр Огарков залишив Сіверськодонецьк. Тоді він подбав і про працівників: вивіз із міста тих, хто працював у господарстві та мешкав там.
«Сам виїхав і вивіз моїх робітників, дітей агронома, дітей механіка», — розповів фермер.
Того ж року Огарков придбав господарство у Літині. Оформлення нового підприємства тривало до 2015-го. Коли Сіверськодонецьк звільнили від окупантів, підприємець повернувся на Луганщину, а літинським господарством займалися його дружина та син.
У лютому 2022 року фермеру довелося виїжджати знову. Цього разу російські війська захопили господарство в Новоайдарському районі, майно розграбували, документи знищили, а будинок Огаркових згорів після влучання снарядів. Залишити довелося техніку, запаси насіння, пальне та все, що готували до весняної посівної.
Разом із родиною на Львівщину переїхали й працівники підприємства. За словами Огаркова, усі вони згодом знайшли роботу.
Нове господарство — нові умови
На Дрогобиччині фермерові довелося фактично перебудовувати виробництво. Підприємство «Літинське» обробляє близько тисячі гектарів землі, займається молочним тваринництвом і вирощуванням зернових, бобових та олійних культур. Тут також переробляють сою на олію, а шрот використовують для виготовлення кормів.
Відмінності між господарюванням на Луганщині та Львівщині відчутні і у природних умовах. На сході підприємство працювало на великих полях і чорноземах, натомість у Літині земельні ділянки менші, а ґрунти переважно торф’янисті.
«Там, на Луганщині, проблема нестачі вологи, а тут якраз перевиробництво цих дощів. Нічого. Доводиться адаптуватись», — пояснює Огарков.
Підприємству довелося оновити сільськогосподарську техніку, замінити сівалки та обладнання для обробітку ґрунту, налагодити виробничі процеси відповідно до місцевих умов.
Змінився і колектив. Якщо раніше на підприємстві працювали близько сімдесяти людей, то після реорганізації залишилося приблизно пів сотні. Водночас, за словами керівника, фонд оплати праці майже подвоївся.
Чи повернеться на Луганщину?
Олександр Огарков зізнається, що поки не знає, чи повернеться родина до рідного краю після завершення війни. На Луганщині залишилося господарство, яке довелося покинути, і дім, зруйнований обстрілами. Натомість на Дрогобиччині вдалося відновити роботу та продовжити справу.
«Треба дочекатися перемоги, а потім уже родина вирішуватиме», — каже фермер.
Історія Олександра Огаркова — це приклад того, як разом із людьми з окупованих територій на захід України переїжджають підприємства, досвід і цілі виробничі колективи. А на новому місці доводиться не просто починати спочатку, а пристосовуватися до інших умов і знову будувати справу.
Читайте також: Із Кривого Рогу до Східниці: ветеранське подружжя відкрило власну кав’ярню
