11 червня нашому земляку з Лішні Назарію Бермесу виповнилося 36 років. Хтось знає його, як крутого художника та іконописця, хтось — як загартованого ветерана війни, а для когось він просто надійний побратим і крутий тато.
Назар пройшов вогонь, воду і карпатські гуртожитки, але зберіг той самий впертий характер, який у нього помітили ще в дитинстві.
Варто — Галицькі новини зібрали 7 реальних, живих і місцями несподіваних фактів про Назарія, які показують його з абсолютно іншого боку.
1. Перший «арт-об’єкт» і суворе покарання
Свій перший настінний розпис Назарій зробив у 5-6 років. Вдома був певний простір між стіною та шафою — ідеальне місце, куди малий проліз і замалював усе мозаїкою-квадратиками. Батьки художній перформанс не оцінили: насварили. То ж хлопець образився, заліз за шафу знову, і зішкрябав свій шедевр мало не до голої цегли.
Але дід по маминій лінії тоді розгледів у цій затятості щось більше і перед смертю сказав йому: «З тебе будуть люди». І не помилився.
2. Кайф від волі і 22 роки в гуртожитках
Провчившись перші два класи у місцевій школі рідного села Лішня, з третього класу Назар продовжив навчання у Підбузькій спецшколі-інтернат (тоді вона називалася МАМ — Мала академія мистецтв) ім.Еммануїла Миська. У понеділок малий художник їхав на навчання — у суботу повертався.
Назар підрахував, що сумарно прожив у гуртожитках 22 роки. Але каже чітко: «Для мене цей період ранньої самостійності не був стресом, це була творча воля».
3. Сплав на крижині в мінус 20
Зимовий «екстрим» юного художника. У шостому класі Назарій з однокласниками обожнювали різні екстремальні забави — від паркуру до зимових видів плавання на крижині по річці. Головне в таких розвагах було не замочити одяг, що виходило далеко не завжди. Бували випадки, коли при морозі у -20 °C штани замерзали прямо на ходу ще до повернення у гуртожиток, так що їх можна було буквально ламати.
4. Не боявся ніякої роботи з ранніх літ
Малим Назарій був ще тим хуліганом, але про це ніхто не знав. У нього працювало золоте правило: накосячив — тихо виправ. Якщо розбив щось м’ячем, одразу біг сам усе лагодити, поки дорослі не помітили. Працювати хлопець теж почав з ранніх літ: підробляв на будівництві та допомагав у лісі з дровами. За свій перший заробіток Назарій купив собі топовий на той час «лук»: білі кроси, футболку з номером «04» і камуфляжні штани сіро-чорно-білого міського відтінку.
5. Художній виклик: чому не любить малювати дерева і руки
Попри художню освіту, у Назарія є речі, які він не любить малювати — не лежить душа, бо не виходить так ідеально, як би мало бути. Це дерева (особливо стовбури з розгалуженням на гілки та крони) і людські кисті. Руки — це взагалі окрема філософія. Його завжди чіпляли руки реальних людей: порепані долоні селян, які все життя працювали на землі, або чорні від мазуту пальці механіків, що роками крутять гайки. Передати таку правду життя на папері — найважче.
6. «Пікассо», який тікав із бліндажа на позиції
На фронті Назарій отримав позивний «Пікассо». Його близький побратим Сергій Зозуля постійно намагався вберегти талановитого друга: просив його лишатися в бліндажі, малювати ікони чи оформлювати подяки для волонтерів. Назарій малював, але довго так залишати побратимів не міг, і за можливості відкладав олівці і повз до Сергія на передові позиції.
7. Головний тил: крута дружина і сини з власними інтересами
Сьогодні Назарій має надійний та затишний тил. Його дружина Мар’яна — справжня красуня і господиня на всі руки, яка пече ті самі легендарні галицькі пляцки. У пари підростає двоє синів, Маркіян і Лук’ян. Старший росте справжнім дослідником: любить футбол, як тато малювати, і знає все про Чорнобиль! Цікавиться цією темою від ядерних реакторів до історії самої катастрофи. Хто знає, можливо, саме про нього колись теж скажуть: «З тебе точно будуть люди!»
Ольга Біла
