Понад шість десятиліть життя дрогобичанина Валерія Боліжевського пов’язані з альпінізмом. Він — майстер спорту СРСР з альпінізму, інструктор першої категорії, чемпіон України зі скелелазіння та альпінізму, призер чемпіонатів СРСР. За роки спортивної кар’єри його маршрути пролягали Карпатами, Кавказом і Паміром. Його історію розповіли у Відділі з питань фізичної культури та спорту ДМР напередодні Всесвітнього дня туризму.
Джерело: Дрогобицька міська рада
Валерій Боліжевський народився 7 вересня 1940 року в Кадіївці Луганської області. Альпінізмом почав займатися у 1956 році. Перші тренування та сходження згодом переросли у багаторічне заняття спортом, участь у змаганнях та роботу інструктором.
Освіта і робота у Дрогобичі
У 1964 році Валерій Боліжевський закінчив машинобудівний факультет Харківського політехнічного інституту.
Після завершення навчання його професійне життя було пов’язане з Дрогобичем. У 1965–1974 роках він працював у ВТК 128/40. З 1974 до 1991 року був працівником Дрогобицького долотного заводу, де обіймав посади начальника АСУТ та начальника бюро з налагодження верстатів із числовим програмним управлінням.
Після 1991 року Боліжевський продовжив працювати у сфері промислового альпінізму. До виходу на пенсію у 2000 році він працював у кооперативах, які спеціалізувалися на цьому напрямку.
Чемпіон України та призер чемпіонатів СРСР
Перші значні спортивні результати Валерія Боліжевського припали на 1960-ті роки. У 1967 році він став чемпіоном України зі скелелазіння у двійках.
1968 рік став одним із найбільш результативних у його спортивній кар’єрі. Боліжевський отримав звання майстра спорту СРСР з альпінізму, став чемпіоном України з альпінізму та здобув срібну нагороду чемпіонату СРСР.
У наступні роки він продовжував брати участь у всесоюзних змаганнях у класі технічних сходжень. У 1971 році посів дев’яте місце на чемпіонаті СРСР, у 1972-му — сьоме, а в 1973 році — четверте.
У 1978 році Валерій Боліжевський став бронзовим призером чемпіонату СРСР з альпінізму. Наступного року він здобув звання чемпіона Збройних Сил СРСР з альпінізму в технічному класі сходжень.
У 1983 році альпініст виборов бронзову нагороду чемпіонату Кавказу.
Серед першопроходців на пік «5145» у Центральному Памірі
Спортивний шлях Валерія Боліжевського охоплював різні гірські райони. Карпати були одним із місць його підготовки, Кавказ — простором для складних технічних маршрутів і змагань, а Памір — місцем високогірних експедицій.
Одним із важливих епізодів його спортивної біографії стало сходження 1979 року. Тоді Боліжевський входив до складу команди СКА Прикарпатського військового округу, яка здійснила першопроходження на нескорений на той час пік «5145» у Центральному Памірі.
Маршрут проходив північною стіною та мав категорію складності 5Б. Разом із Валерієм Боліжевським у складі команди були Святослав Сенчина, Юрій Гресько, Олег Ніколайчук та Орест Онисько.
Для альпіністів такі маршрути вимагали технічної підготовки, командної роботи та досвіду проходження складного гірського рельєфу.
Досвід інструктора та промислового альпініста
Окрім власних спортивних результатів, Валерій Боліжевський має кваліфікацію інструктора першої категорії з альпінізму.
Його багаторічний досвід поєднав спортивні сходження, участь у змаганнях, роботу з людьми та професійну діяльність у сфері промислового альпінізму.
Таким чином, його спортивна біографія охоплює понад шість десятиліть — від перших занять альпінізмом у 1956 році до багаторічної участі у змаганнях, високогірних експедицій та роботи у сфері промислового альпінізму.
