Мріяв стати лікарем, а обрав музику, щоб лікувати людські душі.
Андрій Гриценко — лауреат президентської стипендії, студент четвертого курсу Дрогобицького музичного коледжу імені Василя Барвінського та учасник муніципального камерного хору «Легенда».
У дитинстві Андрій мріяв стати лікарем. Та зрештою обрав музику — ще один спосіб допомагати людям, тільки лікувати не тіло, а душу.
Його творчі здобутки відзначили президентською стипендією. Цю нагороду Андрій отримав за успіхи у вокальному мистецтві, зокрема перемоги в міжнародних конкурсах і фестивалях та участь у благодійних концертах.
Для молодого вокаліста це не лише визнання вже зробленого, а й стимул рухатися далі.
«Ця відзнака для мене — стимул до розвитку й прогресу у своїй сфері», — каже Андрій.
Нині він навчається на четвертому курсі Дрогобицького музичного коледжу імені Василя Барвінського, вдосконалює вокальну майстерність і набуває сценічного досвіду.
Важливу роль у становленні Андрія відіграли батьки. Він вдячний їм за те, що ще в ранньому дитинстві вони привели його до музичної школи у Стебнику, відкривши для нього світ музики. Згодом були роки занять у Дрогобицькому палаці школяра, наполеглива праця й поступове зростання у вокальному мистецтві.
Андрій не приховує: без батьківської підтримки його творчий шлях міг би скластися зовсім інакше. Їхня віра в нього стала важливою опорою на шляху до перших успіхів і нинішніх здобутків.
Важливе місце в його творчому житті посідає муніципальний камерний хор «Легенда». Це перший професійний колектив Андрія, а отже, і його практична школа.
«У “Легенді” я вчуся звуковеденню, ансамблюванню, взаємодії з іншими учасниками хору. Тут є багато людей, від яких я можу чогось навчитися, і це дуже допомагає на моєму творчому шляху», — розповідає Андрій.
У хоровому співі важливо не лише володіти власним голосом, а й чути інших, відчувати спільне звучання та розуміти свою роль у колективі. Андрій усвідомлює це й говорить про особливе відчуття відповідальності за спільний результат.
Певний час йому доводилося долати й страх сцени. Та з досвідом прийшла впевненість: що більше виступів, то спокійніше він почувався перед слухачами.
Що Андрій порадив би тим, хто лише починає свій творчий шлях? Не здаватися, вірити в себе, не боятися професійної критики й постійно розвиватися.
Сам він знає, наскільки важливо дбати про голос і працювати над собою. Якщо голос перевтомлений, намагається дати йому відпочити, а перед виступами розспівується нескладними вправами, щоб не перевантажувати голосовий апарат.
Надихають Андрія люди, які не опускають рук і продовжують працювати над собою, навіть коли щось не виходить.
Попереду — новий етап. У найближчому майбутньому Андрій планує продовжити навчання у Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка, щоб поглибити знання й удосконалити вокальну майстерність.
А поки він навчається, виступає і зростає разом із «Легендою».
Невдовзі на слухачів чекає концерт, присвячений українській пісні. У програмі — народні твори й сучасні композиції в хоровому виконанні.
«Хорове звучання створює особливу атмосферу, тому слухачам варто прийти на наш концерт», — запрошує Андрій.
Саме в цьому й полягає сила музики: вона не завжди потребує пояснень, але здатна подарувати відчуття, які не завжди можна описати словами.
Леся ЯСЮРА, фото авторки
