Сьогодні Дрогобич відзначає 935-річчя. Для міста з такою історією це не просто дата в календарі, а добра нагода згадати, яким був Дрогобич сотні років тому, завдяки чому розвивався і хто зробив його відомим далеко за межами Галичини.
І тут є цікавий нюанс: історія Дрогобича значно давніша за його найраніші збережені писемні згадки. Саме тому навколо віку міста досі точаться дискусії.
1091 рік: звідки взялися 935 років Дрогобича
Сьогодні місто офіційно відраховує свою історію від 1091 року. Саме за цією традицією у 2026 році Дрогобич святкує 935-річчя.
Втім, якщо говорити суто з погляду збережених історичних документів, ситуація складніша. Енциклопедія історії України зазначає, що найраніша відома згадка про Дрогобич міститься у «Списку руських міст далеких і близьких», який дослідники датують кінцем XIV століття. У 1387 році Дрогобич уже згадується у львівських гродських актах — там фігурує Марцін із Дрогобича.
Тобто 1091 рік — це передусім історична традиція літочислення міста, а не дата, підтверджена збереженим документом.
Більше того, у 2018 році Дрогобицька міська рада офіційно зверталася до уряду з проханням закріпити 1091 рік як дату заснування міста. У постанові Кабміну 2001 року датою заснування Дрогобича тоді був зазначений 1233 рік. (
І саме ця дискусія робить історію міста ще цікавішою: Дрогобич святкує 935 років, хоча документально відомий нам Дрогобич з’являється в джерелах значно пізніше.
Дрогобич виріс із солі
Якщо шукати одну річ, яка століттями визначала життя міста, це буде сіль.
За даними Енциклопедії історії України, ймовірним осередком формування Дрогобича було поселення зваричів — людей, які займалися виварюванням солі біля джерел соляної ропи. Саме там згодом сформувалося Зварицьке передмістя.
Соляні промисли мали велике економічне значення. Недарма у 1422 році, коли Дрогобич отримав Магдебурзьке право, серед головних чинників розвитку міста вже було саме солеваріння.
Сіль настільки міцно пов’язана з Дрогобичем, що стала частиною його міської символіки — на гербі зображені соляні топки.
1422 рік: Дрогобич стає містом Магдебурзького права
12 червня 1422 року король Владислав II Ягайло надав Дрогобичу Магдебурзьке право.
Для середньовічного міста це було дуже серйозне підвищення статусу. Воно означало можливість організовувати міське самоврядування, торгівлю та судочинство за встановленими міськими правилами.
У 2022 році Дрогобич відзначав 600 років від цієї події.
А вже на межі XV–XVI століть біля костелу почав формуватися новий міський центр із ринковою площею та ратушею.
Тобто сучасна центральна частина Дрогобича має коріння, якому понад пів тисячі років.
Ратуша, якій передувала дерев’яна будівля 1475 року
Сьогодні важко уявити площу Ринок без ратуші. Але міське самоврядування в Дрогобичі існувало задовго до сучасної будівлі.
За інформацією Дрогобицької міської ради, перша відома дерев’яна будівля, де засідала міська влада, датується 1475 роком.
Під одним дахом тоді містилися міська канцелярія, суд, архів, зброярня, казна та скарбниця. Тобто середньовічна ратуша була водночас і адміністрацією, і судом, і своєрідним фінансовим центром міста.
Уродженець Дрогобича, який став ректором Болонського університету
Мабуть, найвідоміший історичний уродженець міста — Юрій Дрогобич, справжнє ім’я якого, ймовірно, було Котермак.
Він народився у Дрогобичі приблизно 1450 року в родині солевара. Згодом навчався, працював ученим і викладачем у Кракові та Болоньї.
У 1481 році Юрія Дрогобича обрали ректором Болонського університету. Він викладав астрономію та медицину, а його наукова кар’єра розвивалася в одному з головних університетських центрів Європи того часу.
А 7 лютого 1483 року в Римі вийшла друком його «Прогностична оцінка поточного 1483 року». Інститут національної пам’яті називає її першою в Європі друкованою книгою українського автора.
Тож коли сьогодні в Дрогобичі проходять повз пам’ятник чи вулицю Юрія Дрогобича, варто пам’ятати: це ім’я свого часу звучало в університетських аудиторіях Болоньї та Кракова.
Дерев’яна церква, яку знає ЮНЕСКО
Ще один символ міста — церква Святого Юра.
Її особливість не лише в тому, що це видатна пам’ятка дерев’яної архітектури. У 2013 році церкву Святого Юра в Дрогобичі внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як частину об’єкта «Дерев’яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні».
ЮНЕСКО відзначає автентичність споруди, її дерев’яну конструкцію, ґонтове покриття та збережений декор XVII століття.
Тож це не просто «стара церква в Дрогобичі». Це пам’ятка світового значення.
Місто, яке змінювалося разом з епохами
Дрогобич пережив значно більше, ніж може здатися під час звичайної прогулянки його центром.
Від поселення солеварів і середньовічного міста з Магдебурзьким правом — до промислового центру нафтової доби, а далі до міста, яке сьогодні намагається зберігати свою історичну спадщину й водночас жити сучасним життям.
І, мабуть, саме в цьому — найбільша цінність його 935-річної історії.
З днем народження, Дрогобиче!
Місту — пам’ятати своє минуле.
Його мешканцям — берегти те, що дісталося від попередніх поколінь.
А майбутнім поколінням — мати що назвати своїм Дрогобичем.
