День Української Державності в Україні відзначають 15 липня — у день вшанування пам’яті рівноапостольного князя Володимира Великого за новоюліанським календарем. Свято запровадили Указом Президента України у 2021 році, щоб підкреслити спадкоємність української державності від часів Київської Русі.
День Української Державності нагадує про багатовікову історію українського державотворення та його безперервність. Від Київської Русі, через козацьку добу й визвольні змагання XX століття до сучасної боротьби за незалежність українська державність розвивалася, попри численні війни, окупації та спроби позбавити українців власної держави.
У часи, коли ворог намагається переписати наше минуле та заперечити наше право на існування, цей день набуває особливого значення. Він демонструє світові нашу незламність, єдність та багатовікову спадщину, яку ми не просто оберігаємо, а й продовжуємо творити просто зараз.
Княгиня Ольга
Прийняття християнства як державної релігії Київської Русі було тривалим процесом, що пройшов кілька етапів: від перших спонтанних контактів з християнською культурою до офіційного проголошення нової віри та подолання спротиву язичницького суспільства.
Першою правителькою Русі, яка офіційно охрестилася, стала княгиня Ольга. У 957 році під час візиту до Константинополя вона прагнула зміцнити міжнародний статус держави та отримати найвищий державний титул «дочки» імператора. Для цього, за однією з версій, Ольга приватно прийняла хрещення (найімовірніше, ще у Києві 955 року). Повернувшись, вона почала обмежувати вплив язичництва. Оточення княгині не підтримало нову віру. Її син, князь Святослав, категорично відмовився від хрещення, щоб не втратити авторитет серед язичницької дружини.
Володимир Великий
У той час, коли майже всі сусідні слов’янські держави вже перейшли на християнство, князь Володимир та його оточення дедалі більше сумнівалися у правдивості язичницьких вірувань. Дізнавшись про пошуки київського правителя, За літописною версією, різні народи почали надсилати до Києва своїх послів, пропонуючи власну віру, проте князь вислухав усіх і не поспішав із вибором, чекаючи на найбільш вигідний момент для держави.
Такий шанс випав під час глибокої внутрішньої кризи у Візантійській імперії, де спалахнуло небезпечне антиурядове повстання під проводом Варди Фоки. Опинившись у скрутному становищі, імператори-співправителі Василій та Константин звернулися до Києва з проханням про військову допомогу. Володимир погодився відправити потужне шеститисячне військо, але виставив безпрецедентну умову — шлюб із їхньою сестрою, принцесою Анною. Для Візантії це було справжнім викликом і зухвальством, адже принцес не видавали заміж навіть за європейських королів християнського обряду, не кажучи вже про правителя-язичника. Зрештою, сторони уклали компромісний договір, за яким Анна мала стати дружиною Володимира після його хрещення.
Руські воїни допомогли розгромити заколотників у Візантії, проте греки не поспішали виконувати свою частину угоди. Тоді Володимир діяв рішуче й захопив візантійську колонію Херсонес у Криму, змусивши імперію укласти остаточну угоду. Влітку 988 року великий князь охрестився в херсонеській церкві святого Іакова та одружився з Анною. Наприкінці літа він повернувся до Києва і наказав усім прийняти нову віру. Масове хрещення киян відбулося на річці Почайні, притоці Дніпра, після чого християнство стало офіційною державною релігією. Нова віра поширювалася Руссю поступово — спочатку водними торговельними шляхами через великі міста, а згодом увійшла і в повсякденне життя провінцій.
Окрім релігійних мотивів, ключову роль у цьому виборі відіграла політична та культурна доцільність, оскільки християнство було головним рушієм тогочасного цивілізованого світу. Прийняття нової віри забезпечило князю Володимиру та його державі високий міжнародний авторитет. Русь здобула легітимний статус на рівні з іншими державами, що кардинально змінило ставлення іноземних правителів до київської влади.
Про характер наших предків пише візантійський імператор Маврикій (582-602) “Він описує їх як людей волелюбних, хоробрих, несхильних ані до рабства, ані до підлеглості чужій владі, дуже людяних у їхньому відношенні до полонених та чужинців.”
Це був лише початок довгого, тернистого, але величного шляху. Крізь століття випробувань, завоювань та відроджень головна сила нашої землі залишалася незмінною: це люди, які в кожному поколінні готові безкомпромісно стояти на сторожі своєї волі, захищати власну ідентичність і творити майбутнє вільної України.
Гартування нації: ключові віхи українського державотворення
1199–1349 роки — Галицько-Волинська держава
Після занепаду Київської Русі саме Галицько-Волинська держава продовжила традиції українського державотворення. За правління Романа Мстиславича та його сина Данила Романовича вона стала одним із найвпливовіших державних утворень Східної Європи. У 1253 році Данило Романович отримав королівську корону від Папи Римського, ставши першим і єдиним королем Русі. Держава підтримувала активні дипломатичні зв’язки з європейськими країнами та зберігала політичну самостійність навіть в умовах монгольської навали.
XV–XVI століття — Виникнення українського козацтва
У другій половині XV століття на українських землях сформувалося козацтво, яке стало військовою та політичною силою українського народу. У середині XVI століття виникла Запорозька Січ — осередок самоврядування, військової організації та боротьби за свободу. Саме козацькі традиції згодом стали основою створення Української козацької держави — Гетьманщини.
1569 рік — Люблінська унія та об’єднання українських земель у складі Речі Посполитої
Після укладення Люблінської унії більшість українських земель перейшла під владу Польської Корони. Посилення соціального, релігійного та національного утиску стало однією з головних причин формування козацького руху та майбутньої Національно-визвольної війни.
1648 рік — Національно-визвольна війна та постання Гетьманщини
Велике козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницького швидко переросло у масштабну визвольну війну, яка зруйнувала польське панування на наших землях. Головним результатом цієї боротьби стало створення козацької держави — Гетьманщини (Війська Запорозького). Вона мала власний уряд, армію та унікальний військово-адміністративний устрій, що наочно продемонструвало світові політичну самостійність української нації.
1917–1921 роки — Українська революція та перша незалежність
Після століть імперського гніту початок ХХ століття приніс новий потужний спалах державотворення. Проголошення Української Народної Республіки (УНР) та історичний Акт Злуки (1919 рік), який об’єднав українські землі в єдину соборну державу, продемонстрували світові нашу єдність. Хоча через агресивну більшовицьку окупацію незалежність тоді не вдалося втримати, цей досвід заклав міцні підвалини для майбутнього відновлення суверенітету.
1932–1933 роки — Голодомор як геноцид проти українського народу
Це одна з найтрагічніших сторінок нашої історії. Тоталітарний сталінський режим штучно організував масштабний голод, щоб придушити національний опір та фізично знищити українців, які не бажали коритися радянській імперії. Цей геноцид забрав мільйони життів і мав на меті назавжди стерти прагнення українців до волі. Проте народ вистояв, зберіг пам’ять та усвідомив головну істину: збереження нації та її безпека можливі лише у власній незалежній державі.
1937–1938 роки — «Розстріляне відродження» та Великий терор Спланований удар радянського режиму по інтелектуальному серцю України. Масові страти в урочищі Сандармох та інших місцях знищили ціле покоління видатних українських письменників, митців та науковців. Метою терору було, духовне знищення нації.
1939–1945 роки — Друга світова війна Україна опинилася в епіцентрі боротьби між нацистським та радянським тоталітарними режимами, зазнавши колосальних руйнувань. Символами цієї трагедії стали Голокост у Бабиному Яру та примусова депортація кримських татар радянською владою у 1944 році. Війна наочно довела: без власної держави народ завжди приречений бути жертвою чужих імперських амбіцій.
1986 рік — Чорнобильська катастрофа Найбільша техногенна аварія в історії людства стала одним із чинників, що прискорили кризу радянської системи. Цинічне приховування Москвою правди про радіацію та загрозу для мільйонів людей остаточно підірвало довіру до режиму.
1991 рік — Відновлення Незалежності
24 серпня Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України, а 1 грудня того ж року понад 92% громадян підтримали це рішення на Всеукраїнському референдумі. Ця подія офіційно повернула Україну на політичну карту світу як суверенну, самостійну та демократичну державу.
2013–2014 роки — Революція Гідності
Масштабний суспільний протест проти спроб керівництва держави змінити європейський вектор розвитку країни. Повстання закінчилося падінням режиму Януковича, але далося високою ціною — загибеллю Героїв Небесної Сотні. Ці події чітко зафіксували прагнення українців захищати свій вибір та громадянські права.
24 лютого 2022 року — Повномасштабне вторгнення Росії
Початок масштабної загарбницької війни проти України. Трагічні події в Бучі, Маріуполі та багатьох інших містах показали реальні загрози, а оборона та солідарність нації згуртували українців перед небезпекою.
Нас намагалися знищити безліч разів, але наш дух волі завжди виявлявся сильнішим. Українці пройшли через найважчі історичні випробування, репресії та війни, проте щоразу знаходили сили підніматися та йти далі. Бажання жити вільно і самостійно тече в наших жилах і гартує нашу націю як сталь.
«Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі…» – писав поет і геній Іван Франко
Використані джерела:
- Хрещення Київської Русі-України (за матеріалами відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ)
- Св. Князь Володимир і Хрещення Русі-України
- Хрещення Русі-України 988 року: війни, політика, шлюб
Дарія СВІРНЯК, фото Вікіпедія та з власного архіву авторки
