Насправді «сепаратистами» цих чоловіків з села Сторона, на краю Дрогобицького району, почали називати за… бажання своїми силами і коштами збудувати і відкрити парк героям Небесної Сотні. Чоловікам, які повернулися з Майдану, повні сил і наснаги змінювати ситуацію на місцях, щоб жертви Революції Гідності не були даремними, вдома сказали: «А хто вам то зробить? Знаєте, скільки грошей на це треба? КРАЩЕ ОДИН ПАМ’ЯТНИК В РАЙОНІ ПОСТАВИТИ…»
От звідти і пішло – «сепаратисти», бо захотіли і зробили в селі без сільради за 40 кілометрів від Дрогобича, в тупику, за яким гора, на зарослому бур’янами пустирі, Алею Слави – свій маленький Майдан – з Архангелом Михаїлом; доріжками, вимощеними бруківкою; висадженими деревами; лавочками і ліхтарями. Романтики, бо план малювали олівцем на альбомному листку, а кошти вкладали дійсно свої, зароблені в Україні та на заробітках. І витратили всього-на-всього 74 тисячі гривень.
CВІТЛО В КІНЦІ РАЙОНУ
Чоловіки розуміли, що найкраща пам’ять – конкретні справи, аби українська сільська громада була не лише духовною і патріотичною, а й заможною, як заповідав ще Митрополит Андрей Шептицький. Відтак взялися за світло – тобто за освітлення довгих і темних вулиць села (Сторона простягнулася на вісім кілометрів). На закупівлю ліхтарів активісти кошти взяли зі … сміття. Так, любі друзі, село на околиці Дрогобицького району років на два випередило Верховну Раду України, ухвалило і реалізувало закон про сортування сміття! Так, трохи романтично і по-волонтерськи, але реалізувало! Самі змайстрували смітники з надписами на дощечках «ПЛАСТИК», «МЕТАЛ», «СКЛО», самі почали сортувати, вивозити і здавати бій за гроші в Дрогобичі. З групи активістів знайшовся й підприємець-волонтер, який покриває витрати на паливно-мастильні матеріали за свій рахунок. На виручені за сміття кошти, люди купують ліхтарі та вішають на стовпи. Живлення, за домовленістю, дає та оплачує найближча садиба.
Побачивши, що є позитивні результати та підтримка громади, активісти лише з більшим завзяттям взялися до роботи. Розчистили проблемну ділянку дороги в селі. Обстояли через суд новозбудовану середню школу в селі Сторона, яку хотіли зробити філією Підбузького НВК. Бо переконані, що скорочення школи – це скорочення життя села. Щоправда, автобус «Школярик», який підвозив дітей до школи, таки забрали. Тепер дітям з нижньої і верхньої частини села доводиться по чотири-п’ять кілометрів йти пішки щоранку до школи в центрі Сторони. В мороз і дощ. Справді, шевченківське прагнення до науки виховується в підростаючого покоління у ХХІ столітті…
ЛІС. БОЛИТЬ ДО СЛІЗ
Та, на жаль, не всі проблеми можна вирішити отак гуртом взявшись до справи, навіть без реєстрації громадської організації. Нагадуємо, в селі Сторона немає сільської ради. А до Підбузької, з якою з’єднані, активістам достукатись поки не вдається. Відео, як Володимиру Троцюку зі Сторони заборонили знімати засідання сесії Підбузької сільської ради, якраз і стало новим поштовхом до розмови про проблеми і перспективи Сторони.
А найбільшим болем активістів є ліс. Точніше – його тотальна нелегальна вирубка. Тут все, дійсно, досить заплутано. Лісові насадження села Сторона Дрогобицького району знаходяться у підпорядкуванні…Самбірського лісництва та обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс». У цих двох господарів вирізано 70% хвойного лісу. Дозволи на вирубки дає Підбузька сільська рада, а проекти рішень ніде не викладаються для ознайомлення громади, стверджують активісти.
Та й, чесно кажучи, багато хто в селі живе з того, що рубає ліс та продає його. Зрозуміло, що нелегально і без жодних надходжень у бюджет Підбужа… Машина дров коштує в середньому 4 тисячі гривень. Це заробіток сьогодні на хліб і до хліба, але це в прямому сенсі пиляння дерева, на якому сидиш… Бо ресурс вичерпується, а розвитку нема жодного.
Єдиний шлях до вирішення цієї болючої проблеми, вважають активісти, створити комунальне підприємство, яке б легально і за офіційними цінами заготовляло та продавало дрова. Адже люди без дров жити не можуть. А від виведення бізнесу з тіні пішли б надходження у сільський бюджет.
ОТГ? СПАСИБІ, ПОКИ – Г
Так, ці люди поки що переконані, що створення об’єднаної територіальної громади нічого для Сторони кращого не дасть. Бо мають гіркий досвід «співпраці» з Підбузькою сільською радою. Бо хочуть, щоб Сторона залишилась на карті, щоб в селі не жили «самі старики», а школа гомоніла учнями. Бо для чого тоді хати, світло, парк?
Зараз готують листа до уповноваженого з прав людини у Верховній Раді України щодо можливості створення сільської ради у Стороні…
Сподіваємось, з Києва прийде обґрунтована відповідь-консультація і, можливо, скерування до спеціалістів з розвитку сільських та селищних громад. А зі свого боку запрошуємо цих, справді прекрасних людей, на круглий стіл «Децентралізація. За і Проти», який відбудеться 30 січня о 13.00 в Дрогобичі у приміщенні Народного дому ім. Івана Франка.
Іра Циган
Медіа Дрогобиччина №2 (32) від 02 лютого
