Слово «амазонка», ймовірно, походить від іранського «ha-mazan» – «жінка-воїн»
За однією з версій, прототипом амазонок були причорноморсько-приазовські індоарії. Коли більшість цих племен рушили на південь і схід (в Індію), що залишилися в Причорномор’ї арії, щоб подвоїти військову міць для боротьби з ворогами, допустили до військової служби і жінок, пише DROBRO.
За іншою версією, історичним ядром легенд про амазонок стало знайомство древніх греків із народом савроматів, який проживав спочатку на схід від Дону, а пізніше на землях сучасної України.
Ось що писав про савромати Гіппократ: «Їх жінки їздять верхи, стріляють з луків і кидають дротики, верхи стикаються з противниками. Заміж вони не йдуть, доки не вб’ють трьох ворогів».
Повідомлення античних авторів про савромати (сармати) підтвердилися наприкінці XIX століття, коли в курганах археологи знайшли жіночі поховання з бойовою зброєю.
Бум археологічних розкопок другої половини XX століття, що охопив заселені давніми кімерійцями, скіфами, сарматами території півдня України, дав цінні матеріали, що підтвердили амазонство.
Досліджуючи кургани, вчені виявили поховання молодих озброєних жінок. Зібравши та узагальнивши весь доступний матеріал, археологи та антропологи дійшли висновку, що у скіфському суспільстві існували жінки-воїни.
Переглянути цей допис в Instagram
Найчастіше в жіночих похованнях знаходили бронзові наконечники стріл і так звана «скіфський лук», який стріляв на більш ніж 500 м. Пізніше йому на зміну прийшов гунський лук довжиною близько 1,5 м. Для натягу його тятиви необхідно було докласти зусиль у 40- 60 кг.
Якщо вправний лучник випускав 10–12 стріл за хвилину, можна лише уявити, яку фізичну підготовку мали степові амазонки!
Нам ще доведеться багато дізнатися про подвиги давніх українських войовниць. Зрозуміло одне – і через тисячі років доньки українських амазонок не поступаються їм силою і так само відважно захищають свою землю.
