Поспішаючи на ранковий ефір, щодня о 07.30, я часто зустрічаю дорогою відчайдухів, які не сплять. Хтось гуляє з собакою або виходить на ранкову пробіжку. Хтось, як і я, поспішає на роботу. А ще є група людей, яка утворює ранковий жвавий натовп біля непоказних, на перший погляд, дверей. За цими дверима неначе відкривається окремий світ. Ймення йому – «Планета секонд-хенд».
За останні роки їх чимало з’явилося в регіоні. Мінімум шість можна нарахувати лише у центральній частині Дрогобича. Хтось за, хтось проти «імперії дешевого одягу». В будь-якому разі вона існує. Спробуємо дізнатися, за якими законами живе «Планета секонд-хенду» і які таємниці приховує.
Звідки асортимент уживаних товарів?
Недарма «секонд» у народі часто називають «гуманітаркою». Ношений одяг – це свого роду гуманітарна допомога з інших країн. Чи правда, що щедрі іноземці віддають речі безкоштовно, а вже нам їх продають місцеві бізнесмени? І так, і ні. Міжнародні церковні товариства справді часто надсилають безоплатну допомогу до різних країн світу. Але дарують в основному канцелярські товари, дитячі речі та іграшки. А вживаний одяг сортують великими стокілограмовими мішками і продають. За різними джерелами, його «собівартість» – близько півтора євро за кілограм. Додамо вартість перевезення речей, оренду величезних приміщень, заробітну платню для персоналу тощо, і стане зрозуміло, що зовсім безкоштовними вживані речі бути таки не можуть. А якщо проаналізувати ціни на місцевих «гуманітарках» (у день найбільшого вибору, себто завозу товару – близько 270 грн/кг, у найдешевший день – близько 15 грн/кг), нескладно порахувати, що справа ця аж ніяк не збиткова.
Кому це шкодить?
Передусім, – підприємцям, які займаються продажем нового одягу. Потенційний покупець тепер має вибір: придбати добротну курточку за 1500 грн, чи таку собі, «на фарт», за 50. Враховуючи економічну ситуацію в країні і певну схильність наших людей до ризику («Або пан, або пропав – двічі не вмирати!..»), другий варіант обирають усе частіше. Відповідно, секонд-хенди стали ще однією перешкодою на шляху розвитку малого та середнього бізнесу. Другий очевидний мінус – величезні, надто яскраві вивіски, які псують вигляд центральної частини міста (саме у цій вельми прибутковій зоні магазинів уживаного одягу зосереджено найбільше).
А ще, звісно, сервіс на секонд-хендах відчутно відрізняється від того, який отримуєш у магазинах з новим товаром. Пояснення просте: у звичайних крамницях продавці дуже зацікавлені в тому, щоб ви щось та й придбали, тому догоджають потенційному покупцеві з усіх сил. У секонд-хендах продавцям в принципі байдуже, купите ви щось чи ні: клієнтів тут і без того ніколи не бракує.
Хто є покупцями «одягу з чужого плеча»?
Насправді – дуже широка категорія людей. Молоді мами, які шукають для своїх чад «одяг, який не шкода нищити». Студенти та пенсіонери, які прагнуть заощадити. Креативні модники, які купують речі, щоб перешити, декорувати їх до невпізнання. А ще є така категорія клієнтів, про яку ви, ймовірно, навіть не здогадуєтеся, – винахідливі перекупники та підприємці. Вони скуповують найкращий одяг та взуття, щоб потім перепродувати його вам (з довільною та необґрунтованою націнкою, звісно ж) у своїх крихітних крамничках та ринкових контейнерах.
Що кажуть люди?
Ірина, постійний клієнт секонд-хендів коментує: «Мені подобається знаходити тут красиві речі. На базарі зараз немає широкого вибору, в магазинах одяг надто дорогий і часто геть неякісний. Купуючи речі тут, я принаймні знаю, що не переплачу. А ще часто можна знайти дуже хороший фірмовий одяг, який цілком реально носити роками».
Є й менш позитивні точки зору. Михайло, чия квартира знаходиться просто над приміщенням секонд-хенду, вважає ранкові черги недоречними, надто гучними, а «мисливців за обновами» – агресивними: «Інколи здається, що ці жінки готові побитися за вигідну покупку. Думаю, це неправильно.»
Що говорить секонд-хенд?
У трьох магазинах ношеного одягу працівники відповідати на запитання відмовилися зовсім. «Ми не можемо розмовляти. Ми на роботі», – крізь зуби вторили мені. Це цікаво, бо я собі думала, що спілкування з потенційними клієнтами – це частина їх роботи. Але в четвертому «секонді» таки пощастило зустріти приємного продавця. Усміхнена, попри розпал робочого дня, жінка просила не вказувати її імені та адреси магазину, але коментар усе ж дала: «За день до нас приходить дуже багато людей. З них покупцями стає більшість, в середньому це 400 і більше виписаних чеків. Суми в них абсолютно різні: у когось 20 гривень, у когось – 200». На запитання «Чи є складною ваша робота?», продавець зізнається, що з деякими покупцями буває непросто: «Хтось сперечається за кожен грам на вазі. Хтось вимагає решти у вигляді двох копійок. Хтось висуває претензії щодо пошкодженого стану речей, хоча ми не несемо за нього відповідальності. Тут усе чесно: людина бачить річ у такому стані, в якому вона є. Купувати чи ні – абсолютно вільний і свідомий вибір».
Чи можливо придбати щось хороше на секонд-хенді?
Тут уже ми з фотографом «МД» Марією Тяжкун вирішили, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Як знана любителька моди та економії, заходжу у перший-ліпший секонд-хенд. Людей тут, як завжди, не бракує. Але я не зважаю – маю серйозну мету: підібрати гарні речі за мінімальні кошти. Тривалий та наполегливий пошук, трохи фантазії, талант нашого фотографа – і, ось, представляємо вашій увазі фото-експеримент «Стильний образ за невеликі кошти». Речі демонструватиме модель Ірена Арабська. Перший образ моделі (одяг + взуття) обійшовся нам у 120 гривень, другий – 160 гривень, третій – 140 гривень.
Ця стаття в жодному разі не є рекламою чи антирекламою будь-якого підприємства. Ми розповіли вам про плюси і мінуси секонд-хендів, проаналізували думки людей і спробували показати, що навіть за невеликі гроші можна стильно одягнутися. Далі, як завше, вибір за вами.
Оля РАДІОНОВА, Медіа Дрогобиччина №6 (20) від 21 липня
