Сьогодні у стінах Бориславського палацу культури засвітились нові зірки: відбулось дві вистави молодіжного авангардного театру “Ілюмінат”. Це вистави “Ох, дівчинко!”, за віршами молодого поета з Борислава Андрія Калинчува, та вистава “Контрабас”, за твором Патріка Зюськінда.
Режисерка обох вистав – Марічка Кандур, студентка 2-го курсу Київського національного університету культури і мистецтв, спеціальність – акторська майстерність. Режисерка, сценаристка і акторка.
Актори – школярі. А здається, що вже студенти театрального факультату. Насамперед кажу про Остапа Паніва, який наступного року лише вступатиме до театрального ВУЗу. Ні, мене вразила не кров, що виступила на руці від порізів розбитого ним дзеркала. Я спершу навіть подумала, що це був акторський прийом з фарбою. Вразило те, як переконливо юний хлопець зумів передати емоції 35-літнього чоловіка. Маленької людини, що в міру свого дорослішання усвідомлює своє невиразне місце в суспільстві, як страждає від нероздільного кохання. Як звинувачує в своїх проблемах свій контрабас, свою несміливість та смерть психоаналізу.
Дуже мило, що бориславчани популяризують творчість бориславчан. Поезія Андрія Калинчука – обов’язкова для ознайомлення, насемперед – молоді. Чи людям, які хочуть більше сучасну молодь розуміти. Вистава “Ох, дівчинко!” залишила відкритим питання передчасної втрати близької людини: головний герой розуміє, що краще було б уміти фініш мати за старт. Розуміє, але вдіяти зі своїми душевними муками нічого не може.
Ідея утворити театр в Бориславі з’явилась у Марічки завдяки карантину, чи то всупереч, щоб зайняти себе чимось корисним. Хоча, в Бориславі і до пандемії не було для молоді забагато розваг. Я навіть думаю, що тому моє місто “виплекує” таку велику кількість талантів як і батьки, що не можуть дати своїм дітям щасливого дитинства: всупереч.
Марічка Кандур про ідею створення театру:
І наостанок хочеться додати, що відвідини театру не лише збагачують нас духовно та надають поживи для роздумів… Своєю присутністю і фінансовою підтримкою ми показуємо молоді, що нам не байдуже що відбувається з їх серцями і головами.
З побажаннями творчої реалізації
Юлія Гасій
